СПЕЦПРОЕКТ «СТУДВЕЮ»
100 РОКІВ СТУДЕНТСТВА
Ми сходили в архіви, поговорили з істориками, знайшли старі родинні фото і прочитали нерозбірливий почерк в щоденниках тих, кого вже немає в живих. Врешті – спробували відтворити образ українського студентства останнього століття.
100 років студентства – спецпроект «Студвею»
1947–1957
Самогубство через завалений іспит, «велике горе з комсомолом», трофейний фільм із вирізаними непристойними сценами, кембриджське «звіряче кодло», журнал «Юность» та інші речі, які відбувались зі студентами в 50-х роках ХХ століття.
ХРОНОЛОГІЯ
ТРЕНДИ
1949
1949
львівські студенти не хочуть вступати до комсомолу
1949-1953
1949-1953
активізувались репресії проти студентів в університетах
початок 1950-х
початок 1950-х
держава починає винаймати житло студентам за власний кошт
1951
1951
делегація з Кембриджу приїжджає до Києва й зустрічається зі студентами

1953
1953
смерть Сталіна
1953
1953
початок «відлиги»
1955
1955
журнал «Юность»
СТУДЕНТСЬКІ БУДНІ
Комсомол, самогубства та антирадянська діяльність
Львівські студенти не хочуть вступати до комсомолу. У 1949 році студентка Богдана Наум пише батькові в Краснодарський край:
Дорогий папа! Я здорова, вчусь далі. Але я не знаю, чи буду далі вчитись, оскільки маю велике горе з цим комсомолом. Сказали, що якщо не запишусь, то виключать з політехнічного інституту. Я не знаю, що мені робити? Хочу вчитись, але не хочу заплямувати душі своєї. Я просто зараз стала і глухий кут.
Студент Гречковець жаліється на погрози:
Дорогі батьки! У цьому листі я хочу вас дещо запитати та порадитись, що мені робити з комсомолом? Я маю велику турботу. Кожного дня мені говорять, щоб я вступив до комсомолу, викликають на бюро та запитують, чому не вступаю? Вони говорять, що якщо я не вступлю, то виключать з інституту. Ця тяганина вже триває з 10-го класу. Як приходжу з інституту, весь час про це думаю, ночами не сплю, ніяк не можу наважитись, бо мене гризе совість. Будете відповідати листом, напишіть, що мені робити?
Джерело: ГДА СБУ
Комуністичні спецслужби далі пильнують за університетами і шукають студентські «терористичні організації». Активна фаза масових репресій проти студентів та викладачів триває до смерті Сталіна.

У 1949 році в Чернівцях міністр державної безпеки УРСР звітує про ліквідацію оунівської групи серед студентів Чернівецького університету та учительського інституту. Студентів звинувачують у тому, що вони вели підпільну антирадянську діяльність, розповсюджували націоналістичну літературу, називали «бандерівців» не бандитами, а революціонерами, і запрошували молодь приєднуватись до боротьби з окупантами.

АГЕНТУРНА СПРАВА «ПАВУТИНА»
Джерело: ГДА СБУ
На студентів Одеського художнього училища заводять агентурну справу «Богема».
АГЕНТУРНА СПРАВА «БОГЕМА»
Джерело: ГДА СБУ
Спецслужби розкрили злочинну групу, яка на своїх зібраннях «вихваляла буржуазне мистецтво та порочила радянську дійсність». Більше того, «об'єкти розробки проявляють низькопоклонство перед західноєвропейським мистецтвом», а також позитивно відгукувались про діяльність оунівців у західних областях, «характеризуючи її як національно-визвольну війну».

У 1951 році на юридичному факультеті Одеського державного університету викривають «групу єврейських націоналістів» – наслідки союзної антисемітської кампанії, що активізувалась на початку 50-х.
Джерело: ГДА СБУ
1952 рік – Львівське УМҐБ звітує про ліквідацію антирадянської націоналістичної організації серед студентів Львівського політехнічного інституту й держуніверситету.
Джерело: ГДА СБУ
1953 рік – антирадянську націоналістичну групу знаходять на філологічному факультеті Київського державного університету ім. Т. Шевченка.
Джерело: ГДА СБУ
У 1953 році спецслужби звітують про студентські самогубства в Одесі. Студентка Одеського медичного інституту Лідія Горячковська кидається в море через незадовільну оцінку на іспиті з патологічної фізіології. Офіційна версія слідства: студентка боялася втратити стипендію, а викладач, на її думку, не дозволив би їй перескласти предмет. Розслідування виявляє, що подібне в Одеському медінституті траплялося й раніше. Студенти жаліються на суворі вимоги викладачів та питання «не за білетом».
Джерело: ГДА СБУ
Одна з дівчат пише своєму другові:
Вчила 9 днів по 12 годин на день біохімію й склала на "трійку". Засипалась не на білеті, а на додатковому питанні. Коли нам оголосили результати, я не втратила свідомість, але впала прямо в кабінеті професора. Зараз жахливий стан, я боюсь зійти з глузду.

Кожного дня кафедра біохімії викликає швидку допомогу. Та де це, в якому інституті, щоб після іспиту студентів забирала швидка допомога?
ІНОЗЕМНІ СТУДЕНТИ
«Інституту подарували електричну
запальничку і попільницю – гади!»
Після Другої світової до СРСР починає приїжджати студентство з країн народної демократії.
Країнами народної демократії називали у Радянському Союзі країни Центральної та Східної Європи і деякі країни Азії, у яких після Другої світової війни встановились комуністичні політичні режими.
За ними стежать, їхні листування перевіряють по-особливому ретельно. Окремі звіти – це уривки з листів із позитивними відгуками про Радянський Союз. Важко зрозуміти, наскільки щирими були студенти у своїх словах, оскільки вони, ймовірно, знали, що їхнє особисте листування можуть прочитати.

Марія, Харків: «Нехай товстуни з Нью-Йорку подавляться раз і назавжди, ми, свободолюбиві народи на чолі з Великим Радянським Союзом, не просимо миру, але зуміємо його захистити...»
Джерело: ГДА СБУ
КЕМБРИДЖ У КИЄВІ

На початку 50-х до Києва прибуває англійська студентська делегація з Кембриджського університету. Органи безпеки читають, що київські студенти думають про британських гостей.

З листування студентів КПІ та Київського державного університету:

...У нас в інституті цілий день знаходилась англійська студентська делегація. Ми ставили їм питання, вони відповідали через перекладачів. Враження від них похмурі. Таких наволочей я зустрічаю вперше. Їх було десятеро: шість належать до консерваторів, чотири до лейбористів. Це люди з твердими фашистськими поглядами, які, до того ж, не бояться їх висловлювати. Запитували, що вони думають про СРСР. Кажуть: "Деякі зміни відбулись за 30 років". Багато говорили про недоліки у нас. Переконують, що рівень наш нижче, ніж у них. Карткову систему в Англії пояснюють тим, що під час війни багато флоту було затоплено і нічим ввозити продукти. Виправдовують війну в Кореї і кажуть, що згодні їхати туди добровольцями, оскільки там Організація Об'єднаних Націй. Захищають Черчілля. Вважають СРСР агресором. Кажуть, що наш уряд хоче війни, а народу говорить, що не хоче, і так далі.

[...]

Цікаво, що інституту подарували електричну запальничку і попільницю. Взагалі гади.
«...Одним словом, це не люди, а щось, що не піддається назві, тому що немає ще таких гидких слів, які були б їх варті. Всі вони нібито студенти і викладачі. Коли ми вийшли з інституту, я запропонувала залишитись біля входу і подивитись з цікавості, то одна дівчина сказала, що не хоче бачити це звіряче кодло...»

«...Загалом студенти ледь не розірвали їх, кидали їм репліки, що вони підпалювачі війни і так далі...»
«На питання наших студентів, чи підписались вони під Стокгольмською відозвою, вони сказали, що не знайшли за потрібне. Нічому не вірять. Кажуть, що все це маскування. Виступали студенти із ансамблем, а вони кажуть, що це артисти. У них же карткова система, а те, що у нас немає карток, вони пояснюють тим, що росіяни ненажерливі. Взагалі вони якісь ідіоти...»
Відозва – документ, підписаний на засіданні Постійного комітету Всесвітнього конгресу прибічників миру 15-19 березня 1950 року, який вимагає заборонити атомну зброю та оголосити військовим злочинцем того, хто перший її застосує. Документ підписали 273 з половиною мільйона людей, з них – 115 з половиною мільйонів громадян СРСР.
Джерело: ГДА СБУ
ПОБУТ
Дефіцит одягу й «кутки» для приїжджих
СТИПЕНДІЯ

Стипендію студентам нараховують по-різному. По-перше, у всіх вишах її призначає власна стипендійна комісія, що враховує успішність студента, його матеріальне становище та активність у громадському житті. По-друге, обсяг стипендії залежить від курсу (більшає на старших), а також від напрямку навчання – гуманітарного чи природничого. Студенти-гуманітарії отримують від 220 до 290 рублів, технічні спеціальності – від 290 до 395, хімічно-гірничі – від 395 до 480. Відмінникам можуть доплачувати ще 25% за успішність.

Наприклад, ціни в 1948 р.: житній хліб – 3 рублі, пшеничний – 4 рублі 40 копійок; десяток яєць – від 12 до 16 рублів; гречка – 12 рублів; цукор – 15 рублів; масло – 64 рублі; горілка «Московська» – 60 рублів. Ціни в 1951 р.: чорний хліб – 1 рубль 30 копійок, білий – 2 рублі 20 копійок; тістечка – 2 рублі 20 копійок; пляшка горілки – 27 рублів 50 копійок; голландський сир – 32 рублі за кг.
СТУДЕНТИ НА ВИРОБНИЧІЙ ПРАКТИЦІ: 3 КУРС БІОЛОГІЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ КИЇВСЬКОГО ПЕДІНСТИТУТУ ІМ. ГОРЬКОГО
Київ, 22 травня 1949 р.
Фото: Архів Пшеничного
1 КУРС ПРИРОДНИЧО-ГЕОГРАФІЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ КИЇВСЬКОГО ВЧИТЕЛЬСЬКОГО ІНСТИТУТУ. СТУДЕНТИ-КОМСОМОЛЬЦІ ПРОХОДЯТЬ ВИРОБНИЧУ ПРАКТИКУ: РОЗБИВАЮТЬ ГРЯДКИ НА ЦЕНТРАЛЬНІЙ АГРОБІОСТАНЦІЇ
Київ, 1950. Джерело: ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного
Воєнно-патріотичне піднесення минає, молодь починає розчаровуватись у радянській комуністичній ідеї. Усередині 50-х лекції з марксизму-ленінізму відвідують не більш ніж 60% студентів.

Член вченої ради Одеського сільськогосподарського університету про практичну роботу:
ГУРТОЖИТКИ

На початку 50-х з'являється практика, коли держава починає винаймати «кутки» для приїжджих студентів за власний кошт. Деякі університети просто виділяють студентові кошти на житло – близько 300 рублів. В умовах повоєнної інфляції цього мало. Щоб зекономити, студенти часто винаймають одне ліжко на двох, а кошти, які держава виділила для наймання окремого спального місця, витрачають на їжу.

Про правила поведінки:
ОДЯГ

Хороший одяг придбати складно. Студенти купують якісь речі в комісійних магазинах, у кращих випадках – шиють або перешивають. У жіночу моду входять приталені сукні з квіточками та маскулінні піджаки з підкладними плечиками. У другій половині 50-х років у сільських клубах та будинках культури стають популярні покази мод: так зветься демонстрація одягу, який носитимуть потім робітниці-колгоспниці. Моделі показують нові зручні комбінезони та халати.
РАДЯНСЬКІ МОДЕЛІ ДЕМОНСТРУЮТЬ ОДЯГ ДЛЯ СПІВРОБІТНИЦЬ, 1955
Фото: соцмережі
КУЛЬТУРА
Час для яскравішого одягу
У кінці 40-х та на початку 50-х в СРСР дивляться фільм «Дівчина моєї мрії» (1944, Німеччина), звідки жінки потім намагаються повторити фасони одягу. Фільм у радянських кінотеатрах показують із приписом «Цей фільм взято як трофей», а також з нього вирізають усі «непристойні» сцени, дарма що показ дітям до 16 років усе одно заборонили.
Після смерті Сталіна в 1953 році розвінчують культ його особистості, і починається відлига. Молодь дедалі частіше носить яскравішийодяг, проводить літературні квартирники, пише неідеологічні твори і навіть політичну сатиру.

У 1955 році виникає радянський молодіжний журнал «Юность», який публікує молодих літераторів, пише про бардівський рух і відкриває на своїх сторінках молодіжну дискусійну платформу. Тут публікують Булата Окуджаву, Беллу Ахмадуліну, Юрія Рибчинського, Євгенія Євтушенка, Діну Рубіну, Роберта Рождественського та ін. Першим редактором стає Валентин Катаєв. Журнал часто критикують комсомольські органи, але його тиражі швидко сягають мільйона.
Made on
Tilda