СПЕЦПРОЕКТ «СТУДВЕЮ»
100 РОКІВ СТУДЕНТСТВА
Ми сходили в архіви, поговорили з істориками, знайшли старі родинні фото і прочитали нерозбірливий почерк в щоденниках тих, кого вже немає в живих. Врешті – спробували відтворити образ українського студентства останнього століття.
100 років студентства – спецпроект «Студвею»
2007–2017
Вводять обов'язкове ЗНО для вступу до вишів, міністр освіти каже, що красиві студентки навчаються гірше, цей самий міністр освіти дістає букетом по голові, студенти вимагають підписати Угоду про асоціацію з ЄС, влаштовують сквот всередині університету, виші просять не паплюжити їхню честь.
ХРОНОЛОГІЯ
ТРЕНДИ
2008
2008
вступ до вишів – за результатами зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО)
березень 2010 – вересень 2012
березень 2010 – вересень 2012
антиТабачні мітинги «Проти деградації освіти»
листопад 2013 – лютий 2014
листопад 2013 – лютий 2014
Євромайдан/Революція гідності

30 листопада 2013
30 листопада 2013

«Беркут» побив студентів на Євромайдані
грудень 2013
грудень 2013
запускається молодіжне онлайн-медіа Studway
2014
2014
російська окупація, евакуація українських вишів з окупованих територій
вересень 2014
вересень 2014
новий закон «Про вищу освіту»
листопад 2015
листопад 2015
ХНУРЕволюція
листопад 2016
листопад 2016
НПУпротест
зима 2016-2017
зима 2016-2017
КНУпротест
28 квітня 2017
28 квітня 2017
рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)»
ЗНО
ВСТУП БЕЗ ХАБАРІВ
Над системою зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО) починають працювати в Україні ще з початку нульових: як державні установи, так і громадські організації. У 2006-му виникає Український центр оцінювання якості освіти та його регіональні представництва.
Перші пілотні тестування проводять у 2003 році з історії та математики. Пілотний проект розробляє МОН спільно з Міжнародним фондом «Відродження». Цього року тестують близько 3000 випускників із 670 шкіл. Чотири виші погоджуються зарахувати результати тестування як підсумки вступних випробувань.

4 липня 2005 року президент Ющенко підписує указ «Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні», за яким усі виші мають підготуватись до переходу на ЗНО як до вступного випробування.
Після 2005-го року всі виші, які підпорядковуються МОНу, зараховують результати ЗНО.

У 2008 році Іван Вакарчук, Міністр освіти і науки України, робить ЗНО обов'язковою умовою для вступу до вишів. У 2008-му тестові завдання розробили для української мови і літератури, історії України, всесвітньої історії, зарубіжної літератури, хімії, фізики, біології, математики, основ економіки, основ правознавства та географії.

Автоматична система підрахунку балів ЗНО й мінімізація людського фактору у вступних кампаніях значно знижують рівень корупції серед абітурієнтів та адміністрації ВНЗ.

Однак у липні 2015 року українські правоохоронці проводять обшуки в Українському центрі оцінювання якості освіти. Генпрокуратура заявляє, що з 2008 року сфальсифіковано більш ніж 2000 робіт абітурієнтів: співробітники Центру нібито завищували результати на користь окремих вступників. Обвинувачувальний акт складають на шістьох працівників установи, назвавши їх «злочинною організацією». Окрім фальсифікації результатів, їм інкримінують розкрадання коштів. 22 вересня директор УЦОЯО Ігор Лікарчук з власної волі відсторонений з посади. Всі обвинувачення він заперечує.

Варто зазначити, що відсоток абітурієнтів, чиї результати нібито було сфальсифіковано, становить лише 0,02 % та 0,03 % у 2015 та 2014 роках відповідно. Тож реформа однозначно є успішною.
Що відомо про підробку результатів ЗНО
Ми звернулися до ГПУ, дітей зі славнозвісного списку, їхніх родичів та юристів, згадали, з чого все починалося та пояснюємо, чим може закінчитися.
Наразі ЗНО також планують ввести при вступі в магістратуру. Пілотний проект триває вже другий рік на правничих спеціальностях. З часом його мають ввести і на інших напрямках.
АНТИТАБАЧНІ МІТИНГИ
Як дівчата в сукнях і з дипломами до міністра ходили
У березені 2010 – вересені 2012 років по всій Україні тривають мітинги проти Міністра освіти і науки, молоді та спорту України Дмитра Табачника. Його звинувачують у корупції, профнепридатності, непрозорому формуванні державного замовлення, провалі освітніх реформ та антиукраїнській позиції.

Мітинги проти Табачника проходять під лозунгами: «Знання – не товар, універ – не базар», «Бунтуй, кохай, права не віддавай», «Ми проти деградації освіти».

Постери: «Граніт науки – теж бруківка», «Табачник шкодить українській освіті».

Сюжет «Радіо Свобода» про це:
Студенти влаштовують різні мистецькі акції: наприклад, київські студенти ведуть цапа з цистерною до Адміністрації Президента – метафора на те, що «реформ із Табачника, як із козла молока». У Донецьку готують борщ, але капусту кидають до кишень – метафора на корупцію у вишах. У Вінниці стрибають через спортивного козла. До цієї акції ще мала приєднатись Одеса, але місцева влада заборонила такі дії через суд.
22 вересня 2011 року в Києві проходить Форум міністрів освіти європейських країн. Студентка 1 курсу Києво-Могилянської академії Дарина Степаненко підходить до українського міністра освіти Табачника після його виступу і б'є його квітами по обличчю. Згодом вона пояснює пресі, що це був символічний протест проти антиукраїнської політики та реформ Міністра. Дівчина називає організаторами акції «Братство святого Луки».

Дарина Степаненко «вручає» букет Табачнику:
Відеозвернення Дар'ї Степаненко до українських студентів:
Цього ж дня київське студентство влаштовує страйк проти Міністерства освіти з вимогою «звільнення невігласа Табачника».

Студенти проводять свій альтернативний освітній форум:
«НЕГАРНІ ДІВЧАТА ПРИЙШЛИ НА ОГЛЯДИНИ ДО ТАБАЧНИКА»

17 травня 2012 року Дмитро Табачник проводить брифінг.
Я думаю, що я не відкрию Америки, якщо скажу, що краще вчаться в університетах в магістратурі і аспірантурі дівчата, ну скажімо, з менш яскравою, менш привабливою і менш модельною зовнішністю.

Це світосприйняття. Була така гарна пісня, яка звучала приблизно так: "Не могут быть на свете все красивыми, а счастье почему-то нужно всем".
Антисексистську «акцію-деМОНСТРАЦІЮ» під назвою «Негарні дівчата прийшли на оглядини до Табачника» влаштовують уже за декілька днів. Дівчата вдягають сукні, беруть свої дипломи і приходять показатись міністру. Він до них, щоправда, не виходить, а охоронці зачиняють ворота прямо перед студентками. Тому дівчата з постерами «А мій коханий так не вважає», «Вродливий ≠ уродлівий», «Нова вимога ВАК – бути непривабливою» дефілюють біля паркану.
За деякий час охоронці виходять до дівчат з букетами квітів та перепрошують за міністра: мовляв, той втомився, коли так говорив, з ким не буває. Дівчата відмовляються приймати подарунки.
ПАБЛІКИ
«Чани», мемаси та інше студентське добро
Студентські спільноти у соцмережі «ВК» стають однією з основних платформ для комунікації молоді. Їх ведуть самі ж студенти. Там вони обговорюють новини у вишах, організовують спільні проекти, анонсують події. Деякі пабліки (як-от КНУ Students, KNEU Media, КПИ live, Студент ХНУРЭ, Драгоманівці, могилянський «Йов Борецький») – стають повноцінними локальними медіа, що інформують про новини освіти й перекладають складні нормативні речі зрозумілою мовою. Інші приклади успішних студентських медіа: ЕДПОЛ, KНУchan, КПИchan, PLCB.

Університетські «чани» — це окремі мережеві субкультури, які публікують інформацію про новини вишу у мемах. Адміністратор одного із студмедіа Лєна Нікуліна коментує: «Університетські чани — це спосіб розповісти історії в університеті через цікаву багатьом форму». Зараз, за її словами, після заборони соцмережі «ВК» вони втрачають значну частину аудиторії. Адміністратори спільнот перебрались до «Телеграму», «Інстаграму» та «Фейсбуку».
Є загальноукраїнські студентські пабліки, наприклад, «Cтудкауч», через який можна знайти «вписку» (місце для ночівлі) та попутників для мандрівки. Співзасновниця проекту, студентка КНУ ім. Т. Шевченка Інга Заславська, розповідає: «Ми адаптували світовий проект "Каучсерфінг" під український контекст. "Студкауч" – платформа, що об'єднує українських студентів з усіх регіонів, які мають жагу до дослідження своєї країни. Це популяризація мандрівок і туризму, спроба спонукати молодь досліджувати власні регіони, шукати в них культурний і туристичний потенціал»
Джерело: соцмережі
У 2015 році представники ключових студентських медіа збираються на Studmedia Forum у Києві.
РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ
Загиблі, та не забуті
Зима 2013-2014 року стає переламним моментом в історії незалежної України.

«Зустрічаємося о 22:30 під монументом Незалежності. Одягайтеся тепло, беріть парасольки, чай, каву, гарний настрій і друзів», – 21 листопада 2013 року пише в себе на «Фейсбуці» тоді журналіст «Української правди», сьогодні народний депутат Мустафа Найєм.

На Майдан серед інших виходять студенти. Наступні дні саме вони проводять масштабні мирні акції за підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Вони першими організовано заявляють свої вимоги, стають першими жертвами фізичного насильства на Євромайдані й першими починають інституційно організовуватись у структурі протесту.

Гасла мітингів: «Молодь нації – за євроінтеграцію», «Україно, вставай, Європу вимагай», «Україна – це Європа».

23 листопада студенти КНУ пояснюють, чому вони вийшли на протест: «Влада дала нам ляпаса, тому ми і вийшли сюди. Ми хочемо бути у Євросоюзі». На вулиці виходять студенти Могилянки, КПІ, КНУ, Драгоманова та інших київських вишів. До Києва під'їжджають львів'яни. Молодь у регіонах організовує свої акції.
26 ЛИСТОПАДА 2013 РОКУ. СТУДЕНТИ КИЇВСЬКИХ ВИШІВ ВИХОДЯТЬ НА СТРАЙК.
Фото: «Радіо Свобода»
25 листопада стає відомо, що Беркут уночі розігнав наметове містечко в Одесі. Серед затриманих є студент – Віталій Устименко, який навчається на політології в Одеському університеті. Йому інкримінують дві статті: зазіхання на конституційний лад та злісна непокора органам правопорядку. Приморський суд визнає його винним. За це йому належить 15 діб арешту і штраф. Апеляція триває майже 3 місяці – до 18 лютого 2014, коли рішення першої інстанції скасовують за 5 хвилин.

БЕРКУТ Б'Є СТУДЕНТІВ

30 листопада 2013 року. Сюжет ТСН
«Шановні громадяни. Звільніть територію Майдану Незалежності, будуть працювати працівники благоустрою для встановлення відповідного обладнання».

«Пресса, пресса, пресса! Пиз*ец, бл*ть».

«Это журналистка! Маша!»

«Це журналістка! Шо ви робите?! Вона журналістка!»
«Ще нам браааття, українці, усміхнееться дооля!»

«Что ты делаешь? С*ка!»

«Коридор, бл*ть».

«Подъем, быстро. Говорю подъем!! Быстро ушел, твою мать, бл*ть!», – удари кийками.

«Прохання звільнити територію Майдану Незалежності. Будуть працювати працівники благоустрою для встановлення відповідного обладнання».

«Это же девушка, осторожно, что ты делаешь?!»
«Разом! Не пускати!», – студенти намагаються втримати оборону стелли. «Міліція з народом».

«Аааааааа!»

«Прохання звільнити територію Майдану Незалежності. Будуть працювати працівники благоустрою для встановлення відповідного обладнання»
«Ааааааа, падаю!»

«За шооо? Сука, шоб ты в аду горел. Тихо, колени! Тише!!! Осторожно, говорю!!!»

«Ганьбаа!»
30 листопада 2013 року вночі беркутівці роблять спробу розігнати майдан та застосовують кийки до людей будь-якої статі та віку, а також до представників преси. Перед цим «ліг» мобільний зв'язок і відновився лише вранці. Беркутівці прочісують двори в пошуках тих, хто втік. Частина людей встигає сховатись у стінах Михайлівського монастиря на однойменній площі. Востаннє територія монастиря служила сховком ще в середньовіччі.
Наступного дня кадри з побиття розлітаються країною: «Дітей побили». До Києва з'їжджаються тисячі людей з усіх регіонів. На Михайлівську приносять термоси з чаєм, теплі ковдри, шалики, встановлюють буржуйки – металеві печі для обігріву та приготування їжі.

Студенти з регіонів організовують євромайдани біля своїх вишів та на площах міст. Адміністрація Києво-Могилянської Академії та ЛНУ ім. І. Франка офіційно оголошує про свою підтримку дій протестувальників. Молодь об'єднується, малює плакати з лозунгами, вдягає каски та щити, збирає теплі речі, поширює інформацію, долучається до таких організацій, як «Майдан SOS», «Центр допомоги в КМДА» та інших. Студенти-медики з Богомольця виходять на Майдан не тільки заявити про свою підтримку, але й для того, щоб лікувати протестувальників. Частина йде до Будинку Профспілок та Михайлівського собору в імпровізовані шпиталі.
Фото: Корреспондент
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІ СТУДЕНТИ
Фото
18 ЛЮТОГО 2014. ВИКЛАДАЧІ КПІ.
Представники уряду зустрічаються зі студентством столичних вишів, щоб заспокоїти їх та закликати не радикалізувати ситуацію. Іноді студентам адміністрація вишу просто погрожує, іноді – не пускає на студентські страйки та карає за пропуск занять.

Цикл документальних фільмів об'єднання «Вавилон'13» та «1+1». Зима, що нас змінила.

Студенти пікетують Міністерство освіти і науки України
Студентський євромайдан
Ярослав Грицак про студентський Євромайдан 2013
Молодь створює тематичні спільноти в соцмережах, публікує оголошення про потреби протестувальників, об'єднується для безпечного руху по місту. Соцмережі стають найоперативнішим джерелом новин.
У грудні 2013-го стає відомо, що російські спецслужби вимагають від соцмережі «ВК» дані про організаторів груп Євромайдану, однак російським силовикам відмовляють у вимозі. За деякий час генеральний директор соцмережі Павло Дуров продає свою частку акцій компанії, і його звільняють з посади гендиректора.

ТІТУШКИ

Однак серед студентів є й ті, хто думає інакше, заробляє на політичних акціях на Антимайдані або ж прочісує місто в складі «тітушок». Як правило, тітушками називають молодь спортивної зовнішності від 16 до 30 років, які за гроші допомагають владі фізично «наводити порядок».

Студенти кажуть, що це для них – спосіб підзаробити. Платять у середньому 100-200 грн за день.
«Нас позвали сюда постоять за страну. Але оказуєця, шо нас обдурили. Нам казали, шо ми прийдем, просто постоїм, і нам дадуть дєнєг. А получілось кідалово. Сказали, ходіть за нами, а гроші в кінці отримаєте. Казали, що заплатять, мабуть, чуть-чуть більше ста гривень».
Іноді тітушки виходять на протест, бо їм не виплатили «зарплатню». 22 грудня 2013 року молодь зібралась біля одного з офісів Партії регіонів, щоб вимагати «зароблене». Вони охоче представляються, розповідають, що стоять день і ніч і що вони за Януковича, а не просто за гроші. І насправді Янукович їх не кидав: їм усе виплатили, але люди, які мали їх розподілити, десь просто зникли.

Дослідження про географію тітушок: звідки, кого і в які дні звозили до Києва – «Поїзди "Янукович-Тревел"».

НЕБЕСНА СОТНЯ

За три місяці влада чинить останню спробу завершити протести – розстріл учасників, які ввійдуть в історію як Небесна Сотня.

Загиблі студенти:
Олександр Плеханов – студент архітектурного факультету КНУБіА, наступного дня мав отримати диплом бакалавра
Назарій Войтович – студент Тернопільського кооперативного коледжу, дизайнер Роман Гурик – студент філософського факультету Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника
Устим Голоднюк – студент Бережанського агротехнічного інституту
Ігор Костенко – студент географічного факультету Львівського національного університету ім. І. Франка, спеціальність – менеджмент організацій.

Також на майдані загинув 28-річний викладач Українського католицького університету Богдан Сольчаник – бакалавр історії, магістр соціології, закінчив докторантуру в Польській академії наук, Graduate School for Social Research, отримував стипендію від Міністерства національної освіти Польщі. Він якраз готував дисертацію «Виборчі практики в малому західноукраїнському місті. 1965-2006 роки».

Український католицький університет у пам'ять про Богдана Сольчаника засновує першу для університету стипендію для навчання на докторській програмі. Її присвоюватимуть раз на чотири роки найкращому аспіранту, який писатиме дисертацію на міждисциплінарну тематику. Зараз Докторський Фонд перебуває на етапі наповнення.

Окрім загиблих, протягом подій 18-20 лютого 2014 року сотні людей травмовано, але протестувальники далі стоять на Майдані. Президент і його наближені особи тікають з країни, а Революція Гідності завершується в кінці лютого 2014 року.
Олександр Плеханов
Роман Гурик
Назарій Войтович
Ігор Костенко
Богдан Сольчаник
Устим Голоднюк
ВІЙНА
надійний тил
Військова агресія на сході України змінює життя студентства. Президент Петро Порошенко протягом першої половини 2014 року публікує два укази «Про часткову мобілізацію». За цей період у зону АТО серед інших відправляються студенти, докторанти та викладачі.

Уже в кінці липня 2014 року президент підписує закон, який звільняє від мобілізації студентів, аспірантів, докторантів та педагогічних працівників денної форми навчання, однак по своїй волі вони можуть залишитись на фронті. Хтось залишається воювати у складі Збройних сил, хтось вступає до добровольчих батальйонів, хтось повертається в тил, щоб організовувати допомогу для передової.

Студенти створюють волонтерські фонди, дають благодійні вечори для збору коштів на підтримку українських воїнів, пишуть листи воякам, дітям загиблих, роблять концерти для бійців.

АКТИВНІСТЬ В УНІВЕРСИТЕТАХ

У 2014 році Інститут філології КНУ створює Студентську гвардію. Вони проводять військову підготовку, щоб захистити Київ у разі нападу, як колись студенти під Крутами.

Також в КНУ з'являється Координаційна рада, яка моніторить потреби студентів-воїнів, надає допомогу постраждалим та переселенцям. Протягом двох років вони забезпечують бійців обмундируванням, одягом та іншими речами. У кінці 2016-го Рада припиняє свою діяльність. Кажуть, актуальність роботи в університеті зникла. Продовжує волонтерську діяльність викладачка КНУ Олеся Наумовська.
Студенти КПІ створюють у соцмережах «Штаб допомоги АТО», де оголошують збір коштів під конкретні потреби, а потім публікують звіти про витрати. Одна з масштабних акцій – це передача на Схід ліжок.

Студенти Києво-Могилянської академії влаштовують благодійні концерти (наприклад, Святослав Вакарчук дає концерт у виші й збирає на потреби воїнів 426 000 гривень), проводять благодійні ярмарки.

«Волонтерська сотня» Українського католицького університету передає на фронт мобільну пральню та душ, облаштовані в спеціальній вантажівці.

Також УКУ на різдвяні свята організовує приїзд 200 родин загиблих воїнів АТО, відкриває програму наставництва для дітей героїв АТО, щоб «допомогти дітям пережити втрату батька, відволіктися, захопитися чимось цікавим та корисним».

Збирають кошти і студенти Національного авіаційного університету. На них купують дизель-генератор та передають бійцям разом із солодощами.

Рогатинські студенти готують для бійців 200 літрів вареників напередодні новорічних свят.

Студенти-реабілітологи четвертого курсу з Тернопільського національного педагогічного університету допомагають відновлюватись воїнам АТО. Студенти Миколаївського національного аграрного університету збирають гуманітарну допомогу та проводять благодійні акції «Гуманітарний кошик», збираючи щонеділі необхідні речі від небайдужих.

Молодь Львівського національного університету імені Івана Франка об'єднується у «Волонтерський полк» – вони проводять благодійні ярмарки та роблять усе можливе, щоб люди не почали сприймати війну, як щось звичне. Один із волонтерів об'єднання, Орест Дмитрасевич, який навчається на міжнародних відносинах, у розмові з газетою «День» пояснює: «Повинен бути надійний тил. Хтось воює, хтось тут допомагає. Бійці там мають розуміти, що у них є надійні люди, яким вони можуть подзвонити і сказати: "У вас є стільки-то часу, щоб привезти те і те, бо ми не виживемо". І ті люди привозять».

ЛНУ також запускає проект «Універcитет і студенти». Вони збирають на сайті розмови зі студентами, викладачами, працівниками та випускниками вишу, які пішли на війну. І розповідають історії тих, хто з неї не повернувся.

Студенти Східноєвропейського національного університету збирають кошти на обмундирування, техніку, медикаменти, одяг, взуття, продукти та інші потрібні речі, організовують благодійні концерти.

Студенти з Вінницького національного медичного університету йдуть волонтерити до військового шпиталю.
У 2015 році у Верховній Раді виступає курсант-першокурсник Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Юрій Закопець. До вступу він був добровольцем батальйонів «Донбас» та «Свята Марія», брав участь у визволенні Попасної, Артемівська, вийшов з оточення в Ілловайську. Юрія нагороджено орденом «За мужність» (ІІІ ступеня) та медаллю «Захиснику Вітчизни».
Відеоінтерв'ю із Закопцем:
ПІДТРИМКА

Україна, у свою чергу, отримує підтримку студентів із різних країн.

Відеозвернення грузинських студентів проти окупації України:
Російські студенти з Москви та Санкт-Петербургу: «Нам соромно за те, що наша країна порушила територіальну цілісність країни, яку зобов'язувалась поважати». «Ми з вами на одному боці, бо в інформаційній війні злочинно бути не на стороні правди».
ЕВАКУЙОВАНІ ВИШІ
Усе спочатку
20 лютого 2014 року починається інтервенція російських військових до Автономної Республіки Крим. Україна забезпечує можливість переведення українського студентства на територію держави за спрощеною процедурою та зі збереженням умов оплати навчання. Тобто ті, хто навчався за бюджетні кошти, навчаються на цих умовах далі. Абітурієнти з кримських шкіл їздять складати ЗНО до Херсонської області.

У квітні 2014 року Росія розпочинає агресію на сході України. Щоб студенти могли безпечно продовжувати своє навчання в донбаських вишах, Україна евакуює їх з окупованих територій разом з викладацьким складом. Однак вишам доводиться починати свою роботу майже з нуля: навчальні ресурси та бібліотеки здебільшого втрачені, бо залишились вдома. Бракує гуртожитків та навчальних корпусів. Ті, що є, потребують ремонту. Виші отримують грантову допомогу і від держави, і від закордонних партнерів, але, щоб налагодити роботу на новому місці, потрібен час.

Багато студентів починають навчатись дистанційно – це ще одна новація війни у вищій освіті. Протягом семестру студенти мають виконувати завдання та викладати їх в онлайн-системі, де вони комунікують з викладачами, а потім приїжджати складати сесію.

Створюються освітні центри «Донбас-Україна», щоб допомагати абітурієнтам з окупованих територій вступати за спрощеною процедурою.
Як переміщені університети втратили все, щоб віднайти себе
Спираючись на результати дослідження, аналізуємо, яке воно, дистанційне та змішане навчання в переміщених університетах.
ХВИЛЯ СТУДПРОТЕСТІВ
Шевапіл, ХНУРЕволюція, НПУпротест і КНУпротест
Після революції в Україну прийшла мода на реформи – в освітню сферу, зокрема. МОН приймає новий закон «Про вищу освіту», запроваджує рейтингову систему для стипендій, скасовує рівень «спеціаліста», а всі кандидати наук стають докторами філософії. Запускають систему розподілу бюджетних місць, коли «гроші йдуть за студентом».

Студенти самі формують запит на реформи знизу. Вони відкрито виступають проти корупції у своїх вишах, проводять розслідування, протестують проти поганих умов побуту, зустрічаються з адміністрацією. Іноді такі рухи закінчуються тим, що студентів відраховують.

ШЕВАПІЛ
Двоє студентів-першокурсників Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, Володимир Коваль та Іван Кучерявий, вирішили, що вони хочуть і можуть боротися з корупцією в університеті. Тому на початку 2015 року студенти засновують рух «#ШеваПіл» та порушують питання про тендерні закупівлі в університеті, хабарництво при поселенні в гуртожиток, вибори до студпарламенту на економічному факультеті, вибори ректора університету та ін.
Не надо лезть туда, куда лезть не надо. У нас замечательный университет, мы гордимся им. У нас нету коррупции в университете.[...]В этом университете коррупция? Это никого не е**т, что здесь есть коррупция или нет, понятно? Иди своим делом занимайся. Говорю, чтоб тебя больше здесь не видел. Тебя тоже касается, слышишь? Какая коррупция? Это никого не е**т, что здесь случится. Что захочу то и сделаю, чтоб никого не было здесь, понятно?», – активістів під економічним факультетом зустрічають особи кавказької зовнішності.
Перш ніж активістів відрахували (менш ніж за півроку), їм вдалось досягти розірвання контракту з компанією, яка 6 років поспіль вигравала тендери на закупівлю продуктів харчування в університет, відправити у творчу відпустку замдекана економічного факультету, яку студенти звинувачували в корупції, активізувати студентські ініціативи та нажити проблем з адміністрацією вишу. «Что вы меня позорите, с*ки?» – запитає декан філософського факультету на зустрічі зі студентами.

Студентів відрахували у вересні 2015 року – в університеті стверджують, що за академічну заборгованість.

ХНУРЕВОЛЮЦІЯ

«Змінюємо ХНУРЕ, перепрошуємо за незручності»
25 листопада 2015 року в Харківському національному університеті радіоелектроніки розпочались студентські акції протесту. Студенти заявляють, що адміністрація вишу втручається в студентське самоврядування, насаджує своїх людей до студентського сенату та зволікає з виборами ректора. У соцмережах та ЗМІ інформація про акцію поширюється з хештегом #ХНУРЕволюція.
У підсумку: з'являється новий в.о. ректора, новий склад Студентського сенату, нова студентська організація, яка займається захистом прав студентів, та судова справа студентів проти колишньої адміністрації, яка порушувала закон «Про вищу освіту».
ХНУРЕволюція: як харківські студенти реформують університет
Що таке ХНУРЕволюція, чому вона почалася і що далі?
НПУПРОТЕСТ

4 листопада 2016 року студенти Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова почали відстоювати корпус Інституту мистецтв (вул. Бульварно-Кудрявська, 49/13). Вже кілька років його здавали в оренду, мовляв, щоб допомогти університету розквитатись з боргами. Так мало бути й далі: на місці Інституту мистецтв мав постати меблевий магазин і товариство з обмеженою відповідальністю «Клінінг».
Студенти приїхали у корпус та відмовились його залишати, поки адміністрація не пояснить, що відбувається. Правоохоронцям прогнати студентів не вдалось, адміністрація, яка приїхала згодом, почала погрожувати відрахуваннями. Студенти вирішують залишитись до конструктивного діалогу. Друзі та знайомі починають підвозити їм термоси з чаєм і теплі ковдри.
Студентам вдається досягнути своїх цілей: у понеділок, 7 листопада, їм призначають зустріч з ректором, на якій той обіцяє, що корпус в оренду здавати не будуть.
Паралельно в соцмережах та ЗМІ починається інформаційна кампанія на підтримку студентів. До протесту приєднуються викладачі.
#НПУпротест. Хроніка подій
У п'ятницю, 4 листопада, студенти Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова розгорнули акцію протесту
КНУПРОТЕСТ

Тут справа в зимовій сесії 2016-2017 років. А ще в холодних корпусах на ВДНГ.
Адміністрація вишу вирішує перенести сесію майже на місяць раніше – на грудень замість січня. Але інформує про це студентів у другій половині листопада. Це незаконно, адже йдеться про зміни до навчального плану, а їх зобов'язані оприлюднити не менш ніж за місяць.

Новий навчальний план означає наступне: зимовий семестр скорочується, канікули триватимуть два місяці замість одного, весняні канікули відміняються, ще й буде навчання по суботах. Адміністрація вишу озвучує дві «причини» такого рішення: перша – результати сесії потрібно передати до МОНу ще до нового року, щоб не було проблем зі стипендіями (змінювалася система нарахування), друга – в корпусах на ВДНГ дуже холодно.

Наступного дня на конференції студентів не вистачає місця, студенти сидять навіть на сходинках, тримають транспаранти.
Студенти вирішують боротись: пишуть публічні заяви та звернення до ректора, створюють спільноту руху в соцмережах (КНУ Протест), виступають із зверненнями до ЗМІ. Адміністрація викликає їх «на килим» та погрожує тиском на батьків: мовляв, студенти продажні.

«Бородатий, іди в монастир», – каже декан юридичного факультету Іван Гриценко одному зі студентів під час зустрічі з адміністрацією під стінами червоного.
Гриценко продовжує: «Іди в Могилянку, ти звідти, я знаю», «Який ти студент юридичного факультету? Подивись на себе».
До справи приєднується ЗМІ. Сюжет на «Громадському»: студентський протест, холодні корпуси на ВДНГ та їхнє раптове потеплішання, декан Гриценко обговорює особисте життя одного з активістів та зустрічається з його батьком.
Після декількох сюжетів про тиск на КНУпротест ректор гарантує безпеку учасникам руху, включає їх до робочої групи з питань опалення та видає мандати на перевірку всіх приміщень.

Починаються дивовижні речі: на хімфаці в аудиторіях з'являються обігрівачі (УФО), які раніше адміністрація не виносила до студентів, бо боялась, що «вкрадуть». У корпусі ННЦ «Інститут біології та медицини» запрацювало опалення – 30 років цю систему вважали зламаною. Корпуси починають утеплювати.

Потім КНУпротест включається до питань рейтингової системи нарахування стипендій.

Згодом на сесії відраховують 23 студентів, з яких третина – учасники КНУпротесту. Натомість адміністрація вишу спростувала політичну вмотивованість таких дій.

Свою думку з цього приводу для «Студвею» описує активістка КНУпротесту Оксана Расулова: Активістів КНУпротесту відрахували. Що далі?
КНУ Протест. Продовження епопеї
24 лютого КНУ Протест виповнилося 3 місяці. Цю дату «відсвяткували» у кращих протестних традиціях – 23 лютого відбувся мітинг біля Головного корпусу.
ПОБУТ
Свобода, яку важко переоцінити
BRAIN IS THE NEW SEXY

Стає модно бути інакшим. Хочеш – носи стрази, хочеш – фарбуйся в бірюзовий, хочеш – поєднуй непоєднуване. Модно вкладатись у саморозвиток, читати нон-фікшн, відвідувати лекції про тайм-менеджмент і писати про свої цілі й досягнення на «Фейсбуці».

З'являються хіпстери, які позиціонують себе як нонконформісти та інтелектуали, які дивляться олдскульне кіно або сучасний артхаус, читають літературу, слухають непопсову музику («інді», наприклад). Хіпстери позиціонують себе як ті, що зневажають брендову культуру, але носять конверси і добре розуміються на сучасних модних тенденціях. Поряд із цим ходять шукати вінтажні речі на секонди, перебирають гардероби батьків, хизуються штанами за 19 гривень з Humana.

Носять «скінні» або джинси-бойфренди, мінімалістичні футболки зі словами або геометрією, концептуальні світшоти, асиметричні фасони, мартенси, кросівки Nike Air, Adidas Stan Smith, New Balance та Saucony, шузи Timberland, сумки-бананки, шкіряні рюкзаки. А ще – окуляри у виразній оправі (часто без діоптріїв) та сонцезахисні Ray-Ban, чокери, бороди, татуювання з абстракціями та совами, фотоапарат «Зеніт».

Хіпстери намагаються завести собі яблучну техніку (Apple), вчать мови, фетишизують подорожі, відпочивають на фестивалях, дивляться багато серіалів, люблять «Твіттер», «Інстаграм» і «Телеграм». В «Інстаграмі» постять геометрію, архітектуру, загадкові селфі, фото з пробіжки, світлини на тлі кольорових стін та інстасторіз. Віддають перевагу кав'ярням у стилі лофт. Захоплюються смачною їжею та здоровим харчуванням, але п'ють багато кави із собою. Підтримують веганів, вегетаріанців та сироїдів, право-, еко- та зоозахисні рухи.

Останніми роками входять у моду «вейпери-парю-де-хочу» з електронними цигарками.

Студенти відкривають «вільні простори» в себе в гуртожитках та університетах, де проводять зустрічі, лекції, літературники. Або ж просто готуються до пар зі швидким вайфаєм та пуфами. Це «Читалка» в КНУ, «Вежа» в КПІ, «Prodlenka» в ОНУ, «Білий простір» у КМА.

Зростає інтерес до свого міста, що виливається в різноманітні урбан-фестивалі та рухи.

У вересні 2015-го року фестиваль «Урбанавт» проводять студенти КНУ на території студмістечка на ВДНГ. Вони вже мають приклади позитивних змін у себе в гуртожитках («вільні простори»), і тепер виходять поза їх межі.

МУЗИКА

У 2007-2017 роках із широким доступом до інтернету музичні смаки стають дуже різноманітними. Трохи з того, що слухають:
2007 – Бумбокс «Вахтерам» – цілковитий хіт усіх студентських гуртожитків та зустрічей біля багаття. Актуалізувався після анексії Криму («А эти ночи в Крыму теперь кому?»)
2008 – Мертвий півень feat. Каша Сальцова «Ми помрем не в Парижі» – переспіви старих хітів
2009 – Бумбокс «Вона носила квіти у волоссі»
2009 – Скрябін «Кинули»
2011 – Мертвий півень «Коли ти смієшся»
2011 – Вакарчук «Де я?» (проект «Брюссель»)
2013 – Bahroma «Вірш» – український рок-гурт із Харкова
2013 – Dakh Daughters «Rozy/Donbass»
2013 – Dakh Daughters «Я люблю її коси» (на вірші Михайля Семенка)
2013 – Dakh Daughters «Блудница» – українське фрик-кабаре
2013 – Один в каное «Небо»
2014 – Pianoбой «Родина»
2014 – Джамала, Андрій Хливнюк, Дмитро Шуров «Злива»
2015 – Даха Браха «Карпатський реп»
2015 – Oxxxymiron «Город под подошвой»
2015 – Бумбокс «Люди»
2016 – ДахаБраха feat. Jamala «Заманили» Live
2016 – panivalkova «Let Me»
2016 – 5 Vymir «Вічність»
2016 – Jamala «1944» – пісня, з якою Джамала перемагає на «Євробаченні 2016»
2017 – Грибы «Тает лед»
2017 – daKooka
2017 – ONUKA & NAONI
2017 – Бумбокс

ПІСЛЯМОВА
Проект «100 років студентства» – це спроба відтворити збірний образ українського студентства останніх ста років.

Хто вони, студенти минулого століття: чим захоплювались, що переживали, кого зраджували? Ми пригадали наші 90-ті, перші телефони, повільний інтернет та чати з кислотними шрифтами. Прожили з українськими студентами революції та війни, ходили складати вступні іспити, сиділи поруч на допитах у каґебістів, писали листи батькам, ховались від комсомольських патрулів і друкували самвидавні газети.

Для цього ми пішли в архіви, провели чимало розмов з істориками, знайшли старі родинні фото і спробували прочитати нерозбірливий почерк в особистих щоденниках тих, кого вже немає в живих.

Ми навіть не уявляли, скільки всього нам доведеться опрацювати. Ми навіть не сподівались, що буде так цікаво. І, звичайно, ми не стверджуємо, що цього достатньо.

Знаємо, вам є що додати. Тож будемо раді вашим історіям та науковим розвідкам: hello@studway.com.ua.
Made on
Tilda