1982 року до СРСР приїжджає прем'єр-міністр Індії Індіра Ґанді. В Києві її зустрічає перший секретар ЦК КПУ Володимир Щербицький. Вони відвідують Київський університет, де Вчена Рада вишу присвоює їй звання Почесного доктора Київського державного університету.

ХІІ Всесвітній фестиваль молоді і студентів знову проходить у Москві. Його лозунг: «За антиімперіалістичну солідарність, мир та дружбу». Одне з основних завдань організаторів – показати перемоги соціалізму, тому неблагонадійні елементи (як-от безхатьки чи алкоголіки) на деякий час вивозять із міста. Усю сувенірну символіку затверджує ЦК КПРС.

На фестивалі звучать нові гурти – «Машина времени», «Цветы», «Интеграл», уже відома Софія Ротару.

Софія Ротару на фестивалі, пісня «Тече вода», слова Юрія Рибчинського:

Євген Євтушенко та Андрій Вознесенський організовують спеціальний літературний вечір, куди запрошують Аллена Ґінзберґа і майбутнього нобелівського лауреата Боба Ділана. На концерт Ділана приходить небагато людей, що його певною мірою розчаровує. Далі Ділан дає концерт у Тбілісі й планує відвідати Одесу, звідки родом його бабуся та дідусь.

Спецслужби також готуються до події.

Партія занепокоєна рівнем ідеологічного виховання молоді й тим, що популярність комсомолу знижується.

З огляду на це рекомендують створити в містах молодіжні центри для спілкування, творчої діяльності й організації дозвілля, активізувати ЗМІ та публікувати інформацію про ворожі групи серед молоді. Співробітникам КҐБ рекомендують пильнувати за «зарубіжними центрами ідеологічної диверсії».

У 1979 році КҐБ налічує в УРСР 80 представників хіпі: у Львівській області – 48, Донецькій – 6, Кримській, Полтавській та Запорізькій – по 5, Дніпропетровській – 4, Київській, Херсонській, Тернопільській – по 2, Чернігівській – 1.

З них 65 осіб віком від 16 до 25 років, 15 – 26-30 років, 64 чоловіки, 16 жінок.

У кінці 70-х стають популярні дискотеки. «Дискотеки охоче відвідує молодь, а заходи, що проводяться, сприяють формуванню у молоді комуністичних переконань, істинно художніх смаків, високих моральних та духовних якостей», – пише в 1979 р. Щербицькому голова Комітету держбезпеки УРСР В. Федорчук.

Але є і речі, про які, на думку Федорчука, слід непокоїтись: наприклад, іноді на дискотеках показують слайди з буржуазною політичною символікою, комсомольці погано виховують керівників дискотек – диск-жокеїв. Тому самі дискотеки часто зводяться до «прослуховування зарубіжних ансамблів» та пропагують «гірші зразки західного мистецтва» (як правило, на дискотеках грає «АВВА» («Money-Money»), «Boney-M»). Це проблеми, від яких страждають усі виші республіки.

Одним із тривожних симптомів морального стану молоді є заняття карате. Органи працюють над викриттям таких груп і намагаються запобігти розвитку «ідейно шкідливої та антигромадянської діяльності». Попри це станом на 1981 рік карате займається приблизно 14 тисяч осіб в УРСР.

1 вересня 1985 року в педінститутах Радянського Союзу запроваджують нові навчальні плани (переважно на 5 років) і вводять нову спеціальність – «Педагогіка та методика виховної роботи». Після закінчення отримують диплом зі спеціальністю «Вихователь-методист, учитель етики і психології сімейного життя» – такі випускники можуть викладати предмет «Етика і психологія сімейного життя».

Студенти Кримського сільськогосподарського інституту ім. Калініна за роботою у саду колгоспу «Врожайний» (1982):

У 1977 році заарештовують і засуджують членів правозахисної організації Українська Гельсінська група за статтею «антирадянська агітація та пропаганда». Цього ж року до США на лікування відправляється Петро Григоренко – українець, дисидент, правозахисник, радянський генерал-майор, один з ініціаторів створення Гельсінської групи в Україні. Його відразу ж позбавляють радянського громадянства. До того ж, його примусово лікували в психіатричній лікарні, виключили з партії, позбавили всіх звань та нагород за боротьбу з нацизмом у Другій світовій. Його мемуари «В подполье можно встретить только крыс» виходять у Нью Йорку 1981 року.

Молодь дедалі більше говорить про права людини в СРСР. У 1978 році у Франції публікують «Факультет непотрібних речей» Ю. Домбровського. Він пише про радянську державу, в якій непотрібними речами виявились власне права людини та моральні цінності, а з ними й факультети права: вони не підходять для радянської системи координат.

Студенти розповсюджують між собою та обговорюють самвидавний «Архіпелаг ГУЛАГ» Солженіцина (уперше офіційно в СРСР його видадуть у 1989 році) – про концентраційні табори, примусову працю і порушення прав людини.

У 1987 році львівські хіпі засновують групу «Довіра». Це пацифістський рух, який виникає 1982 року в Москві із заснуванням «Групи за встановлення довіри між СРСР і США». Учасники розповсюджують пацифістські листівки та звертаються з ініціативами до урядів СРСР і США. Частину членів групи відправляють на «лікування» до психіатричних лікарень.

Група «Довіра» намагається створити свою мережу в університетах республіки – у Києві, Харкові, Львові, Одесі та Сімферополі. У грудні 1987 року вони запрошують студентів на «семінар з гуманітарних питань» у Москві. Спецслужби називають цей семінар «антирадянським збіговиськом».

У грудні 1979 року заарештовують трьох студентів Київського державного університету: Майорова В.П. (геолог), Куценка С.І.(геолог), Шаповала В.Н. (географ). Усі вони колишні комсомольці. Офіційне звинувачення звучить так: розкрадання державного майна та особистого майна громадян. Але, як ідеться в доповідній записці, вони вчиняли наклеп на радянську дійсність та її керівників, слухали антирадянські програми іноземних радіостанцій та влаштовували дискусії в себе в гуртожитку. Куценко та Шаповал дістають 2 і 3 роки позбавлення волі відповідно.

На геологічному факультеті почались перевірки інших студентів, коменданта гуртожитку звільнили, декани географічного та геологічного факультетів дістали догани.

У лютому 1983 року в Одеському театрально-художньому технічному училищі заарештовують 20-річного Базюка Геннадія Олександровича. Студента-комсомольця звинувачують у тому, що він «вихваляв ідеї фашизму, особистість Гітлера, виготовив і носив значок із фашистською символікою. У спілкуванні з товаришами припускався наклепницьких роздумів про радянську дійсність, заявляючи про нібито відсутність у СРСР свободи особистості».

Далі спецслужби доповідають, що Базюк приїжджав улітку до батьків у Шепетівку Хмельницької області й там створив підпільну групу зі школярами. Вони слухали ідейно ворожі радіостанції й навіть обмірковували план викрадення літака, щоб утекти з країни. У 1983 році всі вони затримані та «профілактовані», тобто з ними провели роз'яснювальну роботу і змусили «розкаятись» у своїй діяльності.

Одеське театрально-художнє технічне училище, на думку органів, загалом не дуже надійне: тут слухають багато іноземних антирадянських радіопрограм і захоплюються стилем «панків».

Органи звітують, що студентська молодь підтримує процеси перебудови, бере участь у змінах держави, але «допускає політично незрілі судження». Зокрема є осередки, які поширюють ідеї «українізації» та націоналізму. Наприклад, у Львівському та Чернівецькому університетах створюють «клуби поціновувачів української мови та літератури». Учасники клубів «з політично нікчемних позицій трактують політику партії, виступи в пресі українських письменників за національною ознакою, націоналістичні прояви у Казахстані та Прибалтиці».

Окремі студенти Київського та Одеського університетів, Львівського й Донецького політехнічного інститутів ведуть розмови щодо введення багатопартійної системи. Один студент Дніпропетровського університету пропонував своїм знайомим створити «організацію для фізичного усунення осіб, які паразитують за рахунок суспільства».

Студенти у вишах починають порушувати питання про те, чи потрібно вивчати суспільні ідеологічні дисципліни у вишах, проходити військову підготовку та їздити в сільгосп працювати. Ці всі заяви та настрої фіксують спецслужби в доповідних записках.

До кінця 80-х зберігається культура спартакіад у вищій школі: усі виші щорічно змагаються з літніх та зимових видів спорту. Участь усіх ВНЗ обов'язкова – на це була відповідна постанова ще від 1964 року.

Іноді виші спеціально зараховували абітурієнтів за спортивними показниками, щоб мати сильну команду на змаганнях. Студенти-спортсмени мали привілейоване становище: вони отримували талони на харчування, додачу до стипендії, могли спокійно пропускати пари, відпочивали влітку в спортивних оздоровчих таборах.

8 літня Спартакіада народів СРСР (1983):

Студенти кінця 70-х пригадують, що дефіцит був у всьому: голову мили господарським милом, замість масок для волосся користалися соком цибулі. Щоправда, запах був нестерпний.

ОДЯГ

У моду входять комбінезони, міді-спідниці, спідниця-годе, штани-банани, звужені донизу. Чоловіки носять довге волосся, вуса, окуляри, костюми яскравих кольорів і штани. Із моделями із журналів Бурда за 1980-81 можна ознайомитися тут.

КНИГИ

Номер журналу «Ровесник» за 1978 рік.

У 1981 році видавництво «Молодь» друкує збірку Василя Симоненка «Лебеді материнства».

У 1985 році Василь Стус помирає в радянському таборі в Кучино. Починають ширитись чутки, що якраз цього року Генріх Белль мав номінувати поета на Нобелівську премію з літератури.

Із середини 80-х починають друкувати заборонені раніше твори: Булгакова, Пастернака. Виходить поезія Гумільова, проза та вірші Набокова, Ахматової.

17 квітня 1985 року у Львові виникає літературне об'єднання «Бу-Ба-Бу» (Бурлеск- Балаган-Буфонада). Засновники – Юрій Андрухович (Патріарх), Олександр Ірванець (Підскарбій), Віктор Неборак (Прокуратор). Перший публічний вечір у Києві вони проводять 1987 року.

МУЗИКА

У 1986 році виникає гурт «Воплі Відоплясова», який уже наступного року стає «групою року» на фестивалі Київських рок-клубів з піснею року «Плач Ярославни».

З іноземних: ABBA, Pink Floyd, Deep Purple, Modern Talking, Маккартні, «Мираж», «Наутилус Помпилус», Борис Гребенщиков, Віктор Цой. У 1986 році з'являється гурт «Ласковый май».

У кінці 80-х набувають популярності українські барди, які співають у жанрі «співаної поезії» (Марія Бурмака, Стас Тризубий, Едуард Драч).